Опала хвоя і хвоя взагалі є цінною мульчею. Її специфіка в тому, що, розкладаючись хвоя підкислює ґрунт.
При вирощувані деяких видів рослин потрібно тримати кислотність ґрунту на певному рівні. Особливо це стосується чорниці, брусниці, журавлини і інших представників родини Вересові.
Що до полуниці та, як показує довід, занадто кислий ґрунт їй користі теж не принесе, а от слабкокислий — в самий раз.
Взагалі слабкокислий ґрунт підходить для багатьох рослин і хвою в якості мульчі можна використовувати майже завжди. Саму хвою, або в суміші з іншими компонентами.
Я вже писав про те, як вирощую чорницю і яку ґрунтосуміш я для неї готую. Ґрунтосуміш складається переважно з опалої хвої взятої з-під сосон, ялин і інших дерев. Якщо в хвої зустрічаються гілочки — це теж добре. Перепріваючи хвоя і гілочки збагачують ґрунт поживними речовинами і підвищують до потрібного рівня кислотність. Крім того заноситься специфічна симбіотична грибниця, яка, утворюючи мікоризу забезпечує рослинам правильний розвиток.
Під інші, більш традиційні, кущі я теж додаю хвою в невеликій кількості. Якщо є можливість. Під них для мульчі я використовую здебільшого трав’яні рослини. Скошену траву, або вирвані чи просапані бур’яни.
Ідеально опалу хвою брати в лісі. Але це не завжди можливо. В місті теж є хвойні дерева. Хвою можна збирати під ними, тільки не всю — деревам же теж потрібна підстилка.
Ох, сьогоднішня ніч показала “жару”! Більше двадцяти градусів. Здавалося б друга половина лютого, а зима не здає позицій.
Зима зустрічається з весною. Втім, така погода очікувана. Метеослужби попереджали про морози.
Але тріскучі морози лише вночі. Вдень, на сонечку, розтає. Хоч температура і нижче нуля на осонні з’являються проталини. Зі стріх капає, звисають бурульки.
Та і дні вже стають довшими. Комфортніше йти на роботу і повертатися з роботи.
Як трохи зійде сніг, а це, я надіюся, буде зовсім скоро, треба буде нарізати підщеп винограду і ставити їх на вкорінення.
Хочеться спробувати нащепити столові сорти винограду на підщепу Добриня. Пишуть, що це досить перспективна підщепа. Забезпечує велику силу росту і гарне визрівання ягід.
А для інших сортів хочеться спробувати Феркаль. Є інформація, що він підвищує вміст цукру в ягодах. Цікаво було б дізнатися про посухостійкість цих підщеп зважаючи які зараз влітку бувають посушливі періоди.
Хочеться також вкоренити клонові підщепи яблунь. В мене є два їх сорти.
Я вже писав про те, як виростити ананас. Влітку це не складно, якщо є якісний посадковий матеріал.
Ананас з корони взимку укорінюється аналогічно. Укоренити верхівку не те, щоб складніше. Для цього просто потрібно буде приділити додаткову увагу і створити відповідні умови.
А умови прості — світло і тепло. 25-30 градусів це ідеальна температура. Я вкорінював за грубою не забуваючи поглядати на термометр. Намагався тримати температуру плюс-мінус в потрібному діапазоні.
З освітленням взимку проблеми. Я світив на ананасову коронку світлодіодною лампою годин по шістнадцять на добу. Світив практично впритул. Світлодіодна лампочка не дуже нагрівається і я не боявся спалити рослину.
Перед Новим роком ми купили кілька ананасів, з’їли їх на свята, а коронки я поставив на вкорінення. З трьох чубів прижилося два і на початок лютого вони вже помаленьку розвиваються.
Коли випадає сонячний день я обов’язково виставляю рослини ближче до вікна — світло Сонця найкорисніше для рослин, що б хто там не розповідав про штучне світло, 660 нанометрів і подібні речі.
А той ананас, якого я вкорінював влітку, почуває себе, як для зимових місяців, не погано. Звичайно, що молоді листочки в нього майже не ростуть, а старі листочки подекуди жовкнуть і підсихають на кінцях.
Взимку для ананаса занадто мало світла. Тут важливо намагатися менше його поливати. Висока волога в поєднанні з дефіцитом світла може легко призвести до виникнення різноманітних хвороб коріння і навіть до загибелі всієї рослини.
Підхід такий — чим менше світла тим менше вологи. Підгодовувати взагалі не треба, особливо це стосується азотних добрив. Прийде весна, ось тоді можна буде і поливати і годувати. Все піде на користь.
Якщо хтось вкорінював верхівки ананасів взимку діліться, будь ласка, враженнями в коментарях.
Сорт винограду Ромулус в нас з’явився недавно. В цьому році сигнальний врожай. Незважаючи на це ми вже склали деяке враження про його характеристики.
Молодий кущик взимку показав солідну зимостійкість. Зиму 2019-2020 він пережив без видимих пошкоджень, хоч я його і не вкривав. Заявлена морозостійкість до -27 градусів йому явно притаманна.
Сорт Ромулус виведений в США, в його геномі присутні гени американського виду Вітіс Лабруска, що і зумовлює стійкість сорту і до морозів взимку і до шкідників і хвороб.
А от до посухи Ромулус не такий стійкий. Цьогорічна посуха суттєво пригнічує ріс кущика. Було б бажано прищепити цей сорт на якусь посухостійку підщепу. Добриня, я думаю, підійде. Треба буде спробувати прищепити Ромулус — знавці пишуть, що це повинно дати позитивний результат.
На фото видно, що грона невеликі, але і дуже маленькими їх назвати не можна. Хоч це і сигналка, але я не думаю, що з часом ягоди будуть кардинально більшими. Ромулус кишмиш, без насіння. Присутні маленькі м’які рудименти, які практично на відчуваються.
Смак яскравий, приємний. Солодкий. Відчувається “ізабельний” присмак, але він не псує враження. Немає неприємної різкості. Шкірка не жорстка, її можна їсти.
Цілком достойний сорт для споживання в свіжому вигляді. Явно можна сушити — вийде чудовий кишмиш. Або робити соки. На форумах пишуть, що можна і вино робити, цукристість дозволяє.
Я думаю, що з ростом багаторічної деревини кущ може показати достойну врожайність і гарні кондиції.
Сьогодні опишу, як я посадив в себе вдома ананас. Не секрет, що ананас це відносно невибаглива рослина, яка гарно вкорінюється і, якщо запастися терпінням, через кілька років можна отримати стиглий і запашний плід ананаса прямо в себе на підвіконні.
Ще один плюс в тому, що плоди ананаса продаються з коронками, які і можна використовувати, як посадковий матеріал.
Я пробував вкорінювати коронку ананаса кілька разів, але щоразу невдало. Про причини невдач я згадаю нижче. В цьому ж році все пішло в позитивному руслі і на сьогоднішній день в мене росте доволі симпатичний кущик цієї рослини.
Два вирішальні фактори зумовлюють успіх, або не успіх вкорінення ананаса. Інші фактори є додатковими, хоча і теж важливими. Наприклад коренева система рослини не повинна бути довгий час перезволожена. Ананас любить дещо підкислену реакцію ґрунту.
Перший фактор очевидний. Це якість посадкового матеріалу. Річ у тім, що ананаси до нас привозять з далеких країн. Часто вони мандрують через океан протягом місяця, де їх в певній мірі охолоджують, щоб вони не втратили свого товарного вигляду. Не дивно, що деякий, іноді значний відсоток коронок втрачають здатність вкорінюватися і давати нові пагони.
Другий фактор не такий очевидний для нас, жителів помірного клімату. Це температура. Ананас дуже теплолюбний. Для його росту оптимальна температура знаходиться в діапазоні від +18 до +35 градусів. Причому плюс вісімнадцять це для нього вже досить холодно, а плюс тридцять п’ять досить таки комфортно. Сюди ж віднесемо і його велику світлолюбність.
Опишу, як я вкорінював коронку, яка зображена на першому фото. В другій половині червня я купив ананас. Захотілося поласувати чимось екзотичним, і до якогось експерименту мене потягло. Фото цього ананаса я вже розміщував. Не знаю якого він сорту. На етикетці була зазначена країна-виробник: Costa Rica. Можливо це сорт ананаса MD-2, який виведений на Гавайських островах і користується великою популярністю. Втім я не впевнений. Якщо хтось зможе визначити сорт цього плоду напиіть, будь ласка, в коментарях.
Так ось: купив я великий ананас з прицілом вкоренити його чуб. На прилавку було кілька запашних, зрілих ананасів. Я вибрав з них того, в якого був більш здоровий на вигляд чуб, хоч він і не був найбільшим.
Вдома я відкрутив коронку, кімнатою поширився неймовірний аромат — ананас справді виявився стиглим. Ми його з задоволенням з’їли, а коронку я трохи підсушив попередньо ножем підрівнявши місце прикріплення до плоду.
Вважається, щоб уникнути загнивання і поширення грибкової інфекції, коронку потрібно протягом кількох днів підсушити. Я сушив її всього лиш кілька годин — малувато, але ніяка інфекція не розвинулася. Все обійшлося.
Потім я знайшов маленьку скляну ємність, якраз таку, щоб коронка висіла, не торкаючись дна. Налив води стільки, щоб низ коронки був занурений на кілька міліметрів. Нижні листочки я обірвав, вони б заважали і могли б стати причиною загнивання. Далі я тримав цей чуб якомога більше на сонці, погода стояла спекотна, так що умови були досить сприятливими. Воду треба було міняти якнайчастіше, я її міняв часто, але без фанатизму. Тепла сонячна погода підтримувала коронку в здоровому стані, але вона ніяк не починала рости. Ні верхівка ні корінці.
Так подовжувалося десь з місяць, може трохи більше. Я вже почав підозрювати, що щось йде не так, але, врешті решт, почали накльовуватися малесенькі корінці. Їх було всього три, вони повільно росли і я вирішив, що саме час пересадити чуб в горщик.
Ще деякий час коронка ще не давала паростка. Я десь раз в десять днів поливав рослину. Поливав тільки через піддон і тільки теплою водою. Аж врешті решт я помітив, що верхівка пішла в ріст. Через деякий час ріст пришвидшився, десь два сантиметра за три-чотири дні. Такий темп росту зберігається і сьогодні.
Про обприскування. В інтернеті одні блогери пишуть, що листочки потрібно регулярно обприскувати, або обтирати теплою водою. Я обприскував лише один раз. Боюся, щоб верхівка не загнила. Після обприскування я злив зайву воду з розетки, щоб вона там не застоювалася.
Так от: цьогорічне вкорінення виявилося вдалим завдяки двом вищезгаданим факторам. Якісній, не перемерзлій коронці і спекотним сонячним дням. Попередні мої експерименти зазнали невдачі, бо я їх проводив то восени, то навіть взимку.
А хто теж вкорінював коронку ананаса — пишіть в коментарях.
P.S. Ананас взимку, виявляється, розмножувати не так і складно. Просто треба приділити трохи більше уваги температурі, досвітлюванню і не зловживати з поливом. Головне, щоб коронки були не підмерзлими.
Іноді винакають ситуації коли потрібно отримати хоча б мінімальний врожай з безплідного пагона. Наприклад ми посадили новий сорт, пішла вже друга вегетація а суцвіть на пагоні не заклалося. Лоза вже і вусики пустила, а значить надії на суцвіття немає.
Або ще одна ситуація: заморозком пошкодилися центральні бруньки. Ріст пішов з бруньок заміщення, але вони виявилися безплідними.
В цих і подібних випадках радять спровокувати ріст пасинків. Провокуємо ріст пасинка в надії, що він виявиться носієм майбутньої грони. Причому одні автори запевняють, що пасинок з основного пагона буде плодоносним. Інші ж пишуть, що тільки пасинок другого порядку буде нести суцвіття, а пасинок першого порядку теж буде безплідним.
Тобто треба дослідити цю ситуацію, поекспериментувати. На якійсь лозі дозволити пасинку вільно рости і спостерігати чи буде на ньому формуватися зачаток грони. На інших же пагонах робити прищипку пасинка першого порядку, щоб спровокувати ріст пасинка другого порядку і вже спостерігати за ним.
Треба мати на увазі, що такий захід є вимушений. Якби все завжди йшло гладко то більшість виноградарів намагалися б формувати пасинковий врожай.
Пасинковий врожай може не визріти з тієї чи іншої причини. Пасинкове цвітіння відбувається помітно пізніше за основне цвітіння. Якщо сезон буде холодним, не набереться достатня САТ, врожай з великою ймовірністю не визріє.
До того ж пасинковий врожай не може претендувати на повноцінний. Грони завжди будуть зав'язуватися набагато менші ніж основні грони.
Але для отримання сигнальної грони, такої довгоочікуваної, цей метод дуже навіть підходить. Ось такий він, виноград.
Тім Мартінсон (Tim Martinson) і Мартін Гоффінет (Martin Goffinet), Корнельський університет (Cornell University)
Після набухання бруньок нові пагони ростуть і розвиваються за рахунок запасів вуглеводів з багаторічних частин куща і кореня. Нові пагони ініціюють судинні з'єднання з дворічними пагонами і рукавами чи штамбами реактивуючи судинний камбій, який створює нові провідні шари ксилеми і флоеми вниз від штамбу до коренів - процес, який заверується в період цвітіння. Крохмаль на малюнку зафарбований чорним кольором.
Коли кущі винограду знаходяться в стані глибокого спокою під час найхолоднішої частини середини зими, бруньки виноградної лози ізолюються від судинної системи рослини, вибудовуючи своєрідний бар'єр. Висушіють і заповнюють цей бар'єр сполуками, які протистоять замерзанню. Судинні елементи в пагонах або штамбі або заповнені калозною тканиною (флоема), або зневоднені (ксилема).
Коли навесні починається ріст, виноградна лоза повинна відновити судинні зв'язки між бруньками і коренями. Цей процес, який починається при розпусканні бруньок, завершується тільки в період цвітіння і зумовлюється бруньками, що пускаються в ріст і новими пагонами.
В цій статті ми зосередимося на тому, що відбувається на ранніх стадіях росту виноградної лози навесні, коли виноградний кущ відновлює судинну систему між бруньками, пагонами і коренями, як пошкодження бруньок взимку, а також тамбу можуть вплинути на ріст на початку вегетації. Яку роль в цьому процесі грають живі бруньки і нові пагони.
Бруньки і пагони в стані спокою
Щоб пережити найхолодніший зимовий період, бруньки виноградної лози ізолюються від судинної системи лози (провідної ксилеми і флоеми, яка керує живленням) і зневоднюються. Щоб відбулося розпускання бруньки і щоб пагін пішов в ріст потрібно не тільки підвищення температури, але і змочування тканин водою.
В стані спокою пагони захищені від зовнішнього змочування водостійким шаром перидерми (корку), а камбій - тонка тканина меристеми між внутріньою ксилемою і зовнішньою флоемою - в цей переод не активний.
Пізньою осінню, як тільки кущі виногаду вступають в стан спокою, їх бруньки не розпускаються навіть коли стоїть тепла безморозна погода, тому що бруньки обов'язково повинні пройти мінімальний період коли температура нижча 5° C, щоб знаву відбулося набухання і розпускання бруньок.
Кліматична дезорієнтація бруньок являє собою реальну загрозу, якщо відбувається потепління, особливо якщо воно довготривале, тому що стає важче брунькам не дозволяти збільшувати активність ближче до кінця зими і ранньою весною. В кінці зими, після того, як мінімальні вимоги до охолодження були виконані, бруньки можуть набухати і прагнути до розпускання, якщо протягом певного часу буде певна кількість тепла і вологи.
Настання тепла
В міру того, як навесні температура підвищуєтьсяа і відбувається зволоження бруньок (чи то з причини факичного змочування (дощ), чи то з причини дуже високої відносної вологості повітря, чи то в результаті повільної перфузії води через подуечку бруньки в пагоні), в них при цьому поступово набирають активність процеси розвитку. В цей період бруньки стають менш стійкими до низької температури.
Коли температура піднімається вище точки замерзання, ензими, актиність яких залежить від температури, починають активізовуватися, щвидкість їхньої дії подвоюється з кожним підвищенням температури на 10°C. В міру того, як грунт прогрівається, збільшується поглинаюча активність коренів, а капілярна дія забирає воду через судини ксилеми стовбура, що призводить до відтоку соку і збільшенню гідрації бруньок. Коли бруньки набухають, вони ініціюють формування нових судинних з'єднань в місцях прикріплення бруньок до пагона.
Нові пагони
Всередині вічка, яке зимує знаходиться повністю сформований компактний паросток (первинний зародок), в якому є зародки суцвіть, кількох вузлів, зародки листочків.
Якщо цей первинний зародок центральної бруньки пошкоджений з якоїсь причини, можуть активізовуватися більш дрібні зародки в бруньках заміщення. Ці бруньки (які називаються вторинними і третинними бруньками) з самого початку мають менше зачатків листочків і мене, або взагалі не мають зачатків суцвіть і, відповідно можуть давати достатню кількість зеленої маси, але поганий врожай.
Живі бруньки акивують судинну систему виногаду
Кінчик пагона, клітини якого активно діляться, виробляє ауксини - гормони, які стимулюють реактивацію і розвиток судинної системи винограду. Ці фітогормони (ауксини) посилають сигнали з пагона, який зароджується, що призводить до росту нових судин біля основи зародка, об'єднуючи зародок і пагін на якому він знаходиться, а потім стимулюючи пагін до активації ділення клітин в судинному камбії.
Цей стимул поширюється вниз через пагони до камбія рукавів і штамба; таким чином, існує і нисхідна хвиля ініціації нових судин ксилеми на внутріньому боці камбію і нових елементів флоеми на його зовнішньому боці. Зимові пошкодження бруньок і тамбів можуть порушити цей порцес і призвести до порушення виникнення провідності від пагона до кореня, і в накому разі брунька гине.
Ксилема і флоема
Тканина ксилеми складається з декількох типів клітин: лігнізовані підтримуючі волокна, водопровідні судини (мертві лігніфіковані трубки) для відводу води з грунту і променеві клітини для зберігання і радіального транспорту.
Ззовні ксилеми знаходиться тканина флоеми, яка проводить поживні речовини і вуглеводи до нових пагонів і коренів, а також від них. Флоема складається із накопичувальних комірок, полос волокон і довгих пучків провідних ситовидних трубок. Ситовиді трубки в пагонах живуть біля вісімнадцяти місяців, тому кожен рік відбувається тільки один функціональний приріст флоеми, і цей приріст повинен пережити зиму.
Ця флоема лежить трохи нижче шару коричневої кори і перидерми, а також являється тканиною штамба і багаторічних частин куща винограду, які найбільше потерпають від зимових ушкоджень. Навесні провідні тканини флоеми - товщиною всього кілька шарів - мобілізуються, розчиняючи калозну тканину, яка закупорює ситовидні трубки.
