Сорт винограду Ромулус в нас з’явився недавно. В цьому році сигнальний врожай. Незважаючи на це ми вже склали деяке враження про його характеристики.
Молодий кущик взимку показав солідну зимостійкість. Зиму 2019-2020 він пережив без видимих пошкоджень, хоч я його і не вкривав. Заявлена морозостійкість до -27 градусів йому явно притаманна.
Сорт Ромулус виведений в США, в його геномі присутні гени американського виду Вітіс Лабруска, що і зумовлює стійкість сорту і до морозів взимку і до шкідників і хвороб.
А от до посухи Ромулус не такий стійкий. Цьогорічна посуха суттєво пригнічує ріс кущика. Було б бажано прищепити цей сорт на якусь посухостійку підщепу. Добриня, я думаю, підійде. Треба буде спробувати прищепити Ромулус — знавці пишуть, що це повинно дати позитивний результат.
На фото видно, що грона невеликі, але і дуже маленькими їх назвати не можна. Хоч це і сигналка, але я не думаю, що з часом ягоди будуть кардинально більшими. Ромулус кишмиш, без насіння. Присутні маленькі м’які рудименти, які практично на відчуваються.
Смак яскравий, приємний. Солодкий. Відчувається “ізабельний” присмак, але він не псує враження. Немає неприємної різкості. Шкірка не жорстка, її можна їсти.
Цілком достойний сорт для споживання в свіжому вигляді. Явно можна сушити — вийде чудовий кишмиш. Або робити соки. На форумах пишуть, що можна і вино робити, цукристість дозволяє.
Я думаю, що з ростом багаторічної деревини кущ може показати достойну врожайність і гарні кондиції.
Іноді винакають ситуації коли потрібно отримати хоча б мінімальний врожай з безплідного пагона. Наприклад ми посадили новий сорт, пішла вже друга вегетація а суцвіть на пагоні не заклалося. Лоза вже і вусики пустила, а значить надії на суцвіття немає.
Або ще одна ситуація: заморозком пошкодилися центральні бруньки. Ріст пішов з бруньок заміщення, але вони виявилися безплідними.
В цих і подібних випадках радять спровокувати ріст пасинків. Провокуємо ріст пасинка в надії, що він виявиться носієм майбутньої грони. Причому одні автори запевняють, що пасинок з основного пагона буде плодоносним. Інші ж пишуть, що тільки пасинок другого порядку буде нести суцвіття, а пасинок першого порядку теж буде безплідним.
Тобто треба дослідити цю ситуацію, поекспериментувати. На якійсь лозі дозволити пасинку вільно рости і спостерігати чи буде на ньому формуватися зачаток грони. На інших же пагонах робити прищипку пасинка першого порядку, щоб спровокувати ріст пасинка другого порядку і вже спостерігати за ним.
Треба мати на увазі, що такий захід є вимушений. Якби все завжди йшло гладко то більшість виноградарів намагалися б формувати пасинковий врожай.
Пасинковий врожай може не визріти з тієї чи іншої причини. Пасинкове цвітіння відбувається помітно пізніше за основне цвітіння. Якщо сезон буде холодним, не набереться достатня САТ, врожай з великою ймовірністю не визріє.
До того ж пасинковий врожай не може претендувати на повноцінний. Грони завжди будуть зав'язуватися набагато менші ніж основні грони.
Але для отримання сигнальної грони, такої довгоочікуваної, цей метод дуже навіть підходить. Ось такий він, виноград.
Тім Мартінсон (Tim Martinson) і Мартін Гоффінет (Martin Goffinet), Корнельський університет (Cornell University)
Після набухання бруньок нові пагони ростуть і розвиваються за рахунок запасів вуглеводів з багаторічних частин куща і кореня. Нові пагони ініціюють судинні з'єднання з дворічними пагонами і рукавами чи штамбами реактивуючи судинний камбій, який створює нові провідні шари ксилеми і флоеми вниз від штамбу до коренів - процес, який заверується в період цвітіння. Крохмаль на малюнку зафарбований чорним кольором.
Коли кущі винограду знаходяться в стані глибокого спокою під час найхолоднішої частини середини зими, бруньки виноградної лози ізолюються від судинної системи рослини, вибудовуючи своєрідний бар'єр. Висушіють і заповнюють цей бар'єр сполуками, які протистоять замерзанню. Судинні елементи в пагонах або штамбі або заповнені калозною тканиною (флоема), або зневоднені (ксилема).
Коли навесні починається ріст, виноградна лоза повинна відновити судинні зв'язки між бруньками і коренями. Цей процес, який починається при розпусканні бруньок, завершується тільки в період цвітіння і зумовлюється бруньками, що пускаються в ріст і новими пагонами.
В цій статті ми зосередимося на тому, що відбувається на ранніх стадіях росту виноградної лози навесні, коли виноградний кущ відновлює судинну систему між бруньками, пагонами і коренями, як пошкодження бруньок взимку, а також тамбу можуть вплинути на ріст на початку вегетації. Яку роль в цьому процесі грають живі бруньки і нові пагони.
Бруньки і пагони в стані спокою
Щоб пережити найхолодніший зимовий період, бруньки виноградної лози ізолюються від судинної системи лози (провідної ксилеми і флоеми, яка керує живленням) і зневоднюються. Щоб відбулося розпускання бруньки і щоб пагін пішов в ріст потрібно не тільки підвищення температури, але і змочування тканин водою.
В стані спокою пагони захищені від зовнішнього змочування водостійким шаром перидерми (корку), а камбій - тонка тканина меристеми між внутріньою ксилемою і зовнішньою флоемою - в цей переод не активний.
Пізньою осінню, як тільки кущі виногаду вступають в стан спокою, їх бруньки не розпускаються навіть коли стоїть тепла безморозна погода, тому що бруньки обов'язково повинні пройти мінімальний період коли температура нижча 5° C, щоб знаву відбулося набухання і розпускання бруньок.
Кліматична дезорієнтація бруньок являє собою реальну загрозу, якщо відбувається потепління, особливо якщо воно довготривале, тому що стає важче брунькам не дозволяти збільшувати активність ближче до кінця зими і ранньою весною. В кінці зими, після того, як мінімальні вимоги до охолодження були виконані, бруньки можуть набухати і прагнути до розпускання, якщо протягом певного часу буде певна кількість тепла і вологи.
Настання тепла
В міру того, як навесні температура підвищуєтьсяа і відбувається зволоження бруньок (чи то з причини факичного змочування (дощ), чи то з причини дуже високої відносної вологості повітря, чи то в результаті повільної перфузії води через подуечку бруньки в пагоні), в них при цьому поступово набирають активність процеси розвитку. В цей період бруньки стають менш стійкими до низької температури.
Коли температура піднімається вище точки замерзання, ензими, актиність яких залежить від температури, починають активізовуватися, щвидкість їхньої дії подвоюється з кожним підвищенням температури на 10°C. В міру того, як грунт прогрівається, збільшується поглинаюча активність коренів, а капілярна дія забирає воду через судини ксилеми стовбура, що призводить до відтоку соку і збільшенню гідрації бруньок. Коли бруньки набухають, вони ініціюють формування нових судинних з'єднань в місцях прикріплення бруньок до пагона.
Нові пагони
Всередині вічка, яке зимує знаходиться повністю сформований компактний паросток (первинний зародок), в якому є зародки суцвіть, кількох вузлів, зародки листочків.
Якщо цей первинний зародок центральної бруньки пошкоджений з якоїсь причини, можуть активізовуватися більш дрібні зародки в бруньках заміщення. Ці бруньки (які називаються вторинними і третинними бруньками) з самого початку мають менше зачатків листочків і мене, або взагалі не мають зачатків суцвіть і, відповідно можуть давати достатню кількість зеленої маси, але поганий врожай.
Живі бруньки акивують судинну систему виногаду
Кінчик пагона, клітини якого активно діляться, виробляє ауксини - гормони, які стимулюють реактивацію і розвиток судинної системи винограду. Ці фітогормони (ауксини) посилають сигнали з пагона, який зароджується, що призводить до росту нових судин біля основи зародка, об'єднуючи зародок і пагін на якому він знаходиться, а потім стимулюючи пагін до активації ділення клітин в судинному камбії.
Цей стимул поширюється вниз через пагони до камбія рукавів і штамба; таким чином, існує і нисхідна хвиля ініціації нових судин ксилеми на внутріньому боці камбію і нових елементів флоеми на його зовнішньому боці. Зимові пошкодження бруньок і тамбів можуть порушити цей порцес і призвести до порушення виникнення провідності від пагона до кореня, і в накому разі брунька гине.
Ксилема і флоема
Тканина ксилеми складається з декількох типів клітин: лігнізовані підтримуючі волокна, водопровідні судини (мертві лігніфіковані трубки) для відводу води з грунту і променеві клітини для зберігання і радіального транспорту.
Ззовні ксилеми знаходиться тканина флоеми, яка проводить поживні речовини і вуглеводи до нових пагонів і коренів, а також від них. Флоема складається із накопичувальних комірок, полос волокон і довгих пучків провідних ситовидних трубок. Ситовиді трубки в пагонах живуть біля вісімнадцяти місяців, тому кожен рік відбувається тільки один функціональний приріст флоеми, і цей приріст повинен пережити зиму.
Ця флоема лежить трохи нижче шару коричневої кори і перидерми, а також являється тканиною штамба і багаторічних частин куща винограду, які найбільше потерпають від зимових ушкоджень. Навесні провідні тканини флоеми - товщиною всього кілька шарів - мобілізуються, розчиняючи калозну тканину, яка закупорює ситовидні трубки.
