Нут і сочевиця

Нут і сочевиця

В цьому році посадили не типові для нашої місцевості культури - нут і сочевиця. І сочевицю і нут ми і колись садили, але до чогось серйозного справа ще не дійшла. Експерименти.

Нут, або інакше турецький горох, відрізняється від звичайного гороху більшою посухостійкістю і, як не дивно, холодостійкістю. Звичайний, "наш", горох теж не дуже боїться заморозків, але нут ще більше хододостійкий. Нут смачний і корисний, страви з нього ситні. В кулінарних традиціях деяких країн він займає чільне місце. В нес же нут майже не знайома бобова рослина.

Чому так сталося? Я думаю, що причина у врожайності. Звичайний горох в нашому кліматі і при звичайній, достатній для гороха кількості опадів дає більший врожай. У нута ж в кожному стручечку від одної до двох горошин. Дуже рідко три.

Але наш клімат стає дедалі більш сухим. З року в рік бувають посушливі періоди, коли протягом кількох тижнів стоїть спекотна погода без дощів. А поливати город не кожен в змозі. Нут же краще переносить такі посушливі періоди.

Сочевиця, хоч теж не дуже відома, але є в продажу разом з іншими крупами. Найбільшим виробником сочевиці в світі є Канада. Багато людей її вживають. Сочевиця, як і всі бобові, містить багато білку, страви з неї ситні.

Найбільшою проблемою для вирощування сочевиці в домашніх умовах я бачу в тому, що її боби маленькі. Вдома її молотити досить таки марудно, потребує якихось навичків.

В цьому році я купив сочевицю у якої зерна більші за розміром. Побачимо, що з вийде з її вирощування. Може на якусь миску каші і буде.

І ще: нут і сочевиця, як і всі бобові, збагачують грунт азотом. Так що після них будуть гарно рости інші рослини.

На 12 травня так виглядають кущики нуту, які були посаджені раніше. Тим часом в "Квіточці" з'явився в продажу нут сорту, якщо вірити етикетці, Нортена. Мабуть мався на увазі сорт Norteno. Згідно "інтернету" сорт аргентинського походження.

Не втримався і купив пакетик, зразу ж посадив "під дощ". В мене нут невідомого сорту, кущики не високі і розлогі.

Великий плюс, що задощило. Бобові культури для старту потребують багато вологи. Для проростання треба, щоб біб ввібрав в себе води більш ніж в два рази більше ніж він важить сам.

---

Брусницю на постійне місце

Брусницю - на постійне місце

Брусниця з'явилася в мене на підвіконні восени. Вчора пересадив два свої кущики на постійне місце.

На фото видно, що кущику вже було не зовсім добре в горщику. Листочки почали набувати якогось не зовсім здорового вигляду. Всю зиму і весняні місяці я поливав їх підкисленою водою. Підкислював лимонною кислотою.

Останні дні квітня вже, та і морозів брусниця не боїться. Вона досить морозостійка рослина. Серйозна перешкода для вирощування брусниці і, взагалі верескових, є те, що їм не підходить наш грунт. Їм треба кислий грунт, до того ж легкий і проникний, але не угноєний. Чорнозем, однозначно, не підходить. Значить треба вигадувати якусь гунтосуміш.

Я почав з того, що купив в спеціалізованому магазині спеціальний грунт. В його склад входить торф кислої реакції, а це те, що треба.

На мішечку було зазначено, що кислотність грунту 4,5-5. Я думаю - в самий раз. Але я вирішив розбавити цей грунт більш дешевими компонентами, бо використовування лише його обійлося б в кругленьку суму.

Ітак я взяв на кожну яму десять літрів купленої землі, десять літрів піску, приблизно п'ять літрів ялинової хвої. Додав ще трохи чорнозему - надіюся, що не завадить. Вважається, що хвоя підкислює грунт, але це підкислення не "кардинальне". Кислоти, які виділяються при розкладанні хвої, це органічні кислоти. Органічні кислоти будуть і далі розкладатися аж до H₂O і CO_2, що призведе до зникнення ефекту підкислення.

Щоб якось суттєвіше підкислити грунт я додав 80 грам колоїдної сірки. Сірка, сама по собі, нейтральна. Але грунтові бактерії почнуть її розкладати аж до сірчаної кислоти, а H₂SO₄ це вже надійний підкислювач.

Будемо з нетерпінням чекати поки брусниця приживеться і почне давати бічні пагони.

---

Весняний дощ

Весняний дощ

Сьогодні, згідно прогнозу погоди, пройшов дощ. Хоч він і весняний, але таке враження, що сьогодні знову повернулася осінь.

Дув сильний вітер з Півночі, низько летіли хмари. То вщухаючи, то знову пускаючись, протягом першої половини дня йшов холодний дощ.

І тільки квітучі дерева і бруньки, що розпускаються, говорили нам про те, що це весна.

Цвітуть яблуні, груші. Відцвітають вишні і ченешні. Кизил вже давно відцвів. Ще трохи теплої погоди і дощів і ми будемо з врожаєм.

А дощів то заріз треба. Зима в цьому році була безсніжна, а навесні не випало жодного нормального дощу. Цей дощ перший. В річках і криницях впав рівень води. Пиуть, що це найменший рівень води в річках за останні десятиліття.

Минулої осені я посадив три кущі Магонії падуболистої. Кущики перезимували, два з них, котрі більші, почали навіть пускати молоденькі пагони. Але, все рівно, вигляд у них не зовсім здоровий, хоч я їх і поливав регулярно.

Суха погода давала про себе знати. Суха, а іноді і холодна. Вночі часто буди заморозки. І хоча Магонія падуболиста заморозків не боїться росту мінусові температури не прискорюють.

До речі: Магонія падуболиста це родич барбарису. В нас барбарис теж є. І росте він не далеко від магонії.

Колись в інтернеті мені на очі потрапила інформація, що барбарис є розсадником якогось грибка, який потім вражає злакові культури: пшеницю, жито тощо. В давнину у знатних людей була мода садити барбарис, як декоративну культуру. А поля селян потерпали від грибка, який поширювали кущі барбарису. Селяни тихцем вирубували панські кущі, щоб вберегти свою пшеницю і жито від напасті.

---

Окулірування винограду

Окулірування винограду

Вчора зробив трошки окуліровок. Сорт Біанка на RR 101-14

Всього вийшло шість окуліровок. Перед цим я замочив і підщепи і прищепи в воді на два дні. Окулірування вприклад. Зрозуміло, що "чорним в чорне".

В інтернеті дуже багато матеріаів, які присвячені настільному щепленню. В основному це, або щеплення в розщіп, або щеплення омегаподібним ножем за допомогою спеціального секатора.

Мені ж схотілося спробувати саме окулірування. Чомусь мері здається, що це більш технологічна операція ніж в рощіп, але я можу помилятися.

Влітку я робив окулірування "зеленим в зелене". З перемінним успіхом, але результат можна вважати успішним. Приживалося не 100% окулірувань, але значна їх кількість. Я якось вже писав про це в своєму блозі.

На одній лозі окулірував чотири вічка. Окуліровки йшли підряд, тобто я видалив підряд чотири вічка підщепи і замінив їх вічками прищепи. Явний перебір, але хотілося, щоб хоч щось прижилося.

Вчора ж я робив окулірування "чорним в чорне". Суб'єктивні враження: важче різати лозу. Зелена лоза піддається трохи краще ніж та, що повністю визріла.

Тут головне, щоб місце окулірування зрослося швидше ніж брунька витратить всі пластичні речовини з щитка.

Окуліровки я помістив в кокосовий субстрат накрив черенки поліетиленовими пакетами. Пляшки з черенками поставив на тепле місце біля батареї де температура біля 25 градусів. Тепер лишається тільки чекати. Неділі, мабуть зо дві. Тоді вже буде остаточно ясно чи прижилися окулірування чи ні.

---

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна

Останнім часом зацікавився жимолостю. В мене вже давно росте жимолость декоративна. Її ще часто називають капріфоль, або українською мовою козолист. Виходить, що козолист це синонім жимолості.

Ось що каже про це Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОЗОЛИ́СТ, у, чол. (Lonicera caprifolium, L.). Чагарник із попарно розміщеними листками та запашними квітками, зібраними в суцвіття; жимолость.

В народі ці кущі більш відомі, як жимолость. Як ягідна культура вирощується жимолость їстівна. Ще один варіант назви, який я зустрічав - бружмель.

Я придбав один кущик козолиста в себе в Городищі і замовив ще три сорти через інтернет. Козолист потребує перехресного запилення і тому просто необхідно мати кілька сортів для формування гарного врожаю.

На сьогоднішній день я маю мінімальний досвід вирощування жимолості і до яких висновків я прийов.

Козолист не любить ні сухої землі ні сухого повітря. В нас останніми роками літо здебільшого дуже сухе. Іноді тривалий час стоїть суха і дуже спекотна погода. І жимолості це не подобається.

Поверхневі корінці пересихають і гинуть. І листочки висихають. Я навіть втратив один кущик, кущик дикої жимолості. Цю жимолость привезли з Камчатки, де вона росла в природніх умовах.

А на Далекому Сході клімат мусонний. Літо вологе, зима суха і дуже сувора. Значить і для жимолості треба створити умови хоч трохи наближені до її природніх умов. Якщо не можна підняти вологість повітря то хоч вологість грунту треба підтримувати на належному рівні. І гарно замульчувати, щоб мульча не давала перегріватися і пересихати корінцям.

Поки що навіть навесні кілька моїх кущиків потрапили в "реанімацію", а один до сих пір не може видужати.

І ось моя Гордість Бакчара потрапила в реанімацію. Була посаджена в горщик, полита і накрита поліетиленовим пакетом для підтримання вологості.

Кущики стояли в кімнаті, в теплі і в умовах мініпарничка. Але один так і не пустив нових листочків. Я викопував і дивився на кореневу систему. Корінці, наче, живі.

Що б не казали, а до козолиста в наших краях треба "підбирати ключик".

---